Оксид кобальту(II,III)

Оксид кобальту(II,III)
Систематична назва кобальт(II) дикобальт(III) оксид
Інші назви трикобальт тетраоксид
Ідентифікатори
Номер CAS 1308-06-1
Номер EINECS 215-157-2
RTECS GG2500000
SMILES O=[Co].O=[Co]O[Co]=O[1]
InChI InChI=1S/3Co.4O
Властивості
Молекулярна формула CoO·Co2O3 (Co3O4)
Молярна маса 240,798 г/моль
Зовнішній вигляд чорні кристали
Густина 6,11 г/см³[2]
Тпл 900 °C (розкл.)[2]
Розчинність (вода) нерозчинний
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення ΔfHo
298
-891,0 кДж/моль
Ст. ентропія So
298
102,5 Дж/(моль·К)
Теплоємність, co
p
123,4 Дж/(моль·К)
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки
Ця стаття про оксид Co3O4. Про інші оксиди кобальту див. Оксид кобальту.

Окси́д ко́бальту(II,III) — неорганічна сполука складу Co3O4. Являє собою чорні октаедричні кристали, які є парамагнітними. Оксид проявляє слабкі амфотерні властивості.

Co3O4 застосовується у виготовленні кольорового скла, що не пропускає ультрафіолетове випромінювання, також використовується як каталізатор деяких реакцій розкладання.

Фізичні властивості

Оксид Co3O4 формується у вигляді чорних октаедричних кристалів, які проявляють парамагнітні властивості. Речовина має кристалічну структуру типу шпінелі.

Оксид може поглинати вологу, утворюючи кристалогідрати Co3O4·xH2O (x = 3, 6, 7).

Отримання

Оксид кобальту(II,III) можна синтезувати окисненням на повітрі порошку кобальту, оксиду CoO, гідроксиду Co(OH)2, а також прокалюванням гідрату оксиду Co2O3·H2O, нітрату Co(NO3)2, Co(OH)2. Дані реакції схожі на методи отримання CoO, але проводяться за вищих температур для додаткового окиснення сполуки і переводу її у Co3O4.

3 C o + 2 O 2 500 o C C o O C o 2 O 3 {\displaystyle \mathrm {3Co+2O_{2}{\xrightarrow {500^{o}C}}CoO\cdot Co_{2}O_{3}} }
6 C o O + O 2 390 700 o C 2 C o 3 O 4 {\displaystyle \mathrm {6CoO+O_{2}{\xrightarrow {390-700^{o}C}}2Co_{3}O_{4}} }
6 C o ( O H ) 2 + O 2 > 100 o C 2 C o 3 O 4 + 6 H 2 O {\displaystyle \mathrm {6Co(OH)_{2}+O_{2}{\xrightarrow {>100^{o}C}}2Co_{3}O_{4}+6H_{2}O} }
6 C o 2 O 3 H 2 O 600 o C 4 C o 3 O 4 + O 2 + 6 H 2 O {\displaystyle \mathrm {6Co_{2}O_{3}\cdot H_{2}O{\xrightarrow {600^{o}C}}4Co_{3}O_{4}+O_{2}+6H_{2}O} }
6 C o C O 3 + O 2 450 o C 2 C o 3 O 4 + 6 C O 2 {\displaystyle \mathrm {6CoCO_{3}+O_{2}{\xrightarrow {450^{o}C}}2Co_{3}O_{4}+6CO_{2}} }
3 C o ( N O 3 ) 2 600 650 o C C o 3 O 4 + 6 N O 2 + O 2 {\displaystyle \mathrm {3Co(NO_{3})_{2}{\xrightarrow {600-650^{o}C}}Co_{3}O_{4}+6NO_{2}+O_{2}} }

Хімічні властивості

При нагріванні понад 900 °C оксид кобальту(II,III) розкладається з утворенням CoO:

2 C o 3 O 4 > 900 o C 6 C o O + O 2 {\displaystyle \mathrm {2Co_{3}O_{4}{\xrightarrow {>900^{o}C}}6CoO+O_{2}} }

Co3O4 не розчиняється у воді; проявляє слабкі амфотерні властивості: взаємодіє із концентрованими кислотами та, при спіканні, із лугами:

C o 3 O 4 + 8 H C l 3 C o C l 2 + C l 2 + 4 H 2 O {\displaystyle \mathrm {Co_{3}O_{4}+8HCl{\xrightarrow {}}3CoCl_{2}+Cl_{2}+4H_{2}O} }
2 C o 3 O 4 + 6 H 2 S O 4 6 C o S O 4 + O 2 + 6 H 2 O {\displaystyle \mathrm {2Co_{3}O_{4}+6H_{2}SO_{4}{\xrightarrow {}}6CoSO_{4}+O_{2}+6H_{2}O} }
4 C o 3 O 4 + 12 N a O H 400 o C 12 N a C o O 2 + 6 H 2 O {\displaystyle \mathrm {4Co_{3}O_{4}+12NaOH{\xrightarrow {400^{o}C}}12NaCoO_{2}+6H_{2}O} } (сполука червоного кольору)

При високих температурах взаємодіє з оксидами інших металів:

4 C o 3 O 4 + 6 Z n O + O 2 800 o C 6 [ C o 2 I I I Z n ] O 4 {\displaystyle \mathrm {4Co_{3}O_{4}+6ZnO+O_{2}{\xrightarrow {800^{o}C}}6[Co_{2}^{III}Zn]O_{4}} }

Відновлюється до чистого кобальту при дії водню, коксу, оксиду вуглецю, алюмінію:

C o 3 O 4 + 4 H 2 120 500 o C 3 C o + 4 H 2 O {\displaystyle \mathrm {Co_{3}O_{4}+4H_{2}{\xrightarrow {120-500^{o}C}}3Co+4H_{2}O} }
C o 3 O 4 + 4 C t 3 C o + 4 C O {\displaystyle \mathrm {Co_{3}O_{4}+4C{\xrightarrow {t}}3Co+4CO} }
3 C o 3 O 4 + 8 A l t 9 C o + 4 A l 2 O 3 {\displaystyle \mathrm {3Co_{3}O_{4}+8Al{\xrightarrow {t}}9Co+4Al_{2}O_{3}} }

Застосування

Оксид кобальту(II,III) застосовується у виготовленні кольорового скла, яке поглинає ультрафіолетове випромінювання, а також як каталізатор реакцій: термічного розкладання KClO3, KMnO4, окиснення NH3, а також синтезу HCN з метану, амоніаку, азоту.

Примітки

  1. 1308-06-1
    d:Track:Q278487
  2. а б За тиску 101,3 кПа

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Encyclopedia of Physical Science and Technology / Robert A. Meyers. — 3rd. — San Diego : Academic Press, 2002. — 15453 p. — ISBN 978-0-12-227410-7. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1966. — Т. 2. — 833 с. (рос.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
  • Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)


Аміак Це незавершена стаття про неорганічну сполуку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.