Соната для фортепіано № 8 (Бетховен)
Соната для фортепіано № 8 | ||||
---|---|---|---|---|
Композитор | Людвіг ван Бетховен | |||
Створено | 1797[1] | |||
Видано | 1799[1] | |||
Тональність | До мінор | |||
Інструментування | фортепіано | |||
| ||||
Соната для фортепіано № 8 у Вікісховищі | ||||
Соната для фортепіано № 8, до мінор, op. 13 — соната Л. ван Бетховена, написана в 1798 році. Вперше опублікована в 1799 році під назвою «Велика патетична соната» (фр. Grande sonate pathetique) і також відома під назвою «Патетична». Назва «патетична» була прийнята композитором від видавця, якого вразила трагічність цього опусу. Присвячена князю Карлу Ліхновському.
Структура
Складається з 3-х частин.
Перша частина, Grave — Allegro di molto e con brio, написана в сонатній формі.
Перша частина
MIDI версія, 6:57 хв, 30 KB
При проблемах гляньте в довідку.
Друга частина, Adagio cantabile, написана в тональності ля-бемоль мажор.
Друга частина
MIDI версія, 5:03 хв, 12 KB
При проблемах гляньте в довідку.
Третя частина, Rondo. Allegro, до мінор.
Третя частина
MIDI rendition, 4:25 minutes, 17 KB
При проблемах гляньте в довідку.
Примітки
- ↑ а б Grove Music Online — OUP. — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.40026d:Track:Q30532476d:Track:Q217595
Посилання
- Piano Sonata No. 8: Ноти на сайті International Music Score Library Project.
- п
- о
- р
Фортепіанні сонати Людвіга ван Бетховена
- № 1 фа мінор, op. 2/1
- № 2 ля мажор, op. 2/2
- № 3 до мажор, op. 2/3
- № 4 мі-бемоль мажор, op. 7
- № 5 до мінор, op. 10/1
- № 6 фа мажор, op. 10/2
- № 7 ре мажор, ор. 10/3
- № 8 до мінор («Патетична»), op. 13
- № 9 мі мажор, op. 14/1
- № 10 соль мажор, op. 14/2
- № 11 сі-бемоль мажор, op. 22
- № 12 ля-бемоль мажор, op. 26
- № 13 мі-бемоль мажор, op. 27/1
- № 14 до-дієз мінор («Місячна»), op. 27/2
- № 15 ре мажор («Пасторальна»), op. 28
- № 16 соль мажор, op. 31/1
- № 17 ре мінор, op. 31/2
- № 18 мі-бемоль мажор, op. 31/3
періоду творчості
- № 19 соль мінор, op. 49/1
- № 20 соль мажор, op. 49/2
- № 21 до мажор, op. 53
- № 22 фа мажор, op. 54
- № 23 фа мінор («Апасіоната»), op. 57
- № 24 фа-дієз мажор, op. 78
- № 25 соль мажор, op. 79
- № 26 мі-бемоль мажор («Прощальна»), op. 81a
- № 27 мі мінор, op. 90
- № 28 ля мажор, op. 101
- № 29 сі-бемоль мажор («Хаммерклавір»), op. 106
- № 30 мі мажор, op. 109
- № 31 ля-бемоль мажор, op. 110
- № 32 до мінор, op. 111
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |