Melomys rubicola

?
Melomys rubicola


Вимерлий  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Гризуни (Glires)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Підряд: Мишовиді (Myomorpha)
Родина: Мишеві (Muridae)
Підродина: Murinae
Триба: Hydromyini
Рід: Melomys
Вид: M. rubicola
Melomys rubicola
Thomas, 1924
Посилання
Вікісховище: Melomys rubicola
Віківиди: Melomys rubicola
EOL: 1179210
ITIS: 585362
МСОП: 13132
NCBI: 442586

Melomys rubicola — вид мишоподібних гризунів родини мишеві (Muridae).

Опис

Ця велика миша мала довжину голови і тіла 148—165 мм і довгий хвіст 145—185 мм, але короткі вуха й великі ноги. Вага становила 78–164 г. Хвіст грубо лускатий і хапальний на кінчику. Забарвлення червоно-коричневе з довгими чорними покривними волосками вище і сіро-коричневими волосками нижче. Як і у більшість Melomys, ніс трохи «римський»[1].

Поширення, екологія

Melomys rubicola був ендеміком Bramble Cay, невеликого (5 га) коралового рифу в протоці Торрес, Австралія. Він не був знайдений на інших островах, попри інтенсивні дослідження. Було висунуто гіпотезу, що вид або близький родич все ще може існувати в Новій Гвінеї (Gynther et al. 2016). Обмежений моніторинг показав зниження чисельності виду з 1983 року. Limpus et al. (1983) оцінили загальну чисельність населення у 1978 році як «кілька сотень осіб». У 1998 році розмір популяції оцінювався як близько 90 осіб (Dennis and Storch 1998). Останній індивід був зафіксований у 2009 році. Адекватний цільовий пошук у 2014 році підтвердив вимирання виду[2].

Melomys rubicola був нічним. Він жив серед рослинності й використовував нори як притулки. Рослинний покрив (і, отже, харчові ресурси) на острові Bramble Cay скоротився майже до повної відсутності до 2014 року[2].

19 лютого 2019 року Міністерство навколишнього середовища Австралії[en] офіційно підтвердило вимирання представників цього виду. Це сталося через підвищення рівня Світового океану та викликаних цим регулярних затоплень місць, придатних для існування цих гризунів — за 10 років така площа скоротилася на 97 %. Це перший вид, вимирання якого відбулося через глобальне потепління[3].

Посилання

  1. Lee K. Curtis et al. Queensland's Threatened Animals. — Csiro Publishing, 2012. — С. 398.
  2. а б (англ.)
  3. Австралія офіційно визнала вимирання першого виду ссавців через зміни клімату. www.unian.ua. 19 лютого 2019. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 10 березня 2019.