Plini

Plini
Виступ Plini 2017 року
Основна інформація
Дата народження	22 червня 1992(1992-06-22)[1] (32 роки)
Місце народження	Сідней, Австралія
Роки активності	2011–дотепер
Професії	гітарист
Жанри	Інструментальний рок, прог-рок, djent, мат-рок, пост-рок, джаз-ф'южн
Псевдоніми	Halcyon
plini.co

Пліній Ресслер-Голґейт (нар. 1992 або 1993),^[2] відомий під мононімом Plini — австралійський гітарист та автор пісень. Він почав свою кар'єру, випускаючи музику під псевдонімом Halcyon, а потім перейшов на використання свого імені. Стів Вай описав його «майбутнім виняткової гри на гітарі»^[3], а сайт MusicRadar назвав Plini найкращим прог-гітаристом 2017 року.^[4]

Пліні випустив трилогію мініальбомів (Other Things та Sweet Nothings у 2013 році, The End of Everything у 2015 році). Його дебютний альбом Handmade Cities, який Вай описав як "один з найкращих, далекоглядних, мелодійних, ритмічно та гармонійно глибоких інструментальних гітарних записів,^[5] вийшов у 2016 році.^[6] Мініальбом Sunhead вийшов у 2018 році^[7], другий повноформатний альбом Impulse Voices вийшов у 2020 році.^[8]

Одним з тих, хто вплинув на Пліні, був Джо Сатріані. Пліні сказав в інтерв'ю: «Що відрізняло гру Джо з-поміж інших, так це його здатність створювати прості і привабливі мелодії та формулювати їх настільки досконало, що йому не доводиться що йому не доводиться покладатися на яскраві пасажі і круті трюки, щоб зберегти цікавість формату інструментальних пісень. Сподіваюся, колись ми влаштуємо джем-сесію!»^[9] В іншому інтерв'ю Пліні заявив, що Сатріані «дуже надихнув мене, тому дуже круто, коли мені кажуть, що люди можуть це почути».^[10]

Виконання Doja Cat «Say So» у 2020 році на церемонії MTV Europe Music Awards було розкритиковане, коли деякі глядачі відзначили, що гітарне соло у виконанні було ідентичним до пісні Пліні «Handmade Cities» 2016 року.^[11][12] Наступного місяця Пліні повідомив, що Доджа Кет написала йому повідомлення з вибаченнями у соціальній мережі.^[13][14][15]

• Handmade Cities (2016)
• Impulse Voices (2020)^[8]

• Pastures (як Halcyon) (2011)^[16]
• Other Things (2013)^[17]
• Sweet Nothings (2013)^[18]
• I (спліт-альбом з Sithu Aye) (2013)^[19]
• The End of Everything (2015)^[20]
• Sunhead (2018)^[21]
• Mirage (2023)^[22]

• «Moonflower» (2012)
• «1745 7381 3265 2578» (2013)
• «Cloudburst» (2013)
• «Atlas» (2014)
• «Ko Ki» (2014)
• «Every Piece Matters» (2016)
• «Salt + Charcoal» (2018)
• «Birds / Surfers» (2020)
• «I'll Tell You Someday» (2020)^[23]
• «Papelillo» (2020)^[24]

• «The Argument of Periapsis» Abstraction (Cloudyhead, 2012)
• «Particles Collide» Invent the Universe (Sithu Aye, 2012)
• «Pulse, Pt. 1» Pulse (Sithu Aye, 2014)
• «Sailing Stone» Meridian (The Helix Nebula, 2014)
• «Ode to the Vulture» The Sapling (Trees on Mars, 2014)
• «The Constant» Guiding Light (Skyharbor, 2014)
• «Matrisphere» Samsara (Wide Eyes, 2014)
• «Run» Wishful Lotus Proof (Якуб Зитецький, 2015)
• «Earthshine» Journey to the Stars (Widek, 2015)
• «Water Drops» The Ocean Atlas (Modern Day Babylon, 2015)
• «5:12 AM» Souvenirs (Novelists, 2015)
• «Libra» The Shape of Colour (Intervals, 2015)
• «Decimator» Tearing Back the Veil I: Ascension (Lithium Dawn, 2015)
• «Malaise» (Oceill, 2016)
• «Violet» Tiny, Little Light (Umi, 2016)
• «New Pyramids» The Impressionist (Hedras, 2017)
• «Asilon» Honest Oblivion (Scoredatura, 2018)
• «Blue Angel» (Адам «Ноллі» Ґетґуд з Periphery, 2019)
• «Wounded Wings» Ruins (Деніель Томпкінс з Tesseract, 2020)
• «I Stand Alone» The Ritual (King Mothership, 2020)
• «Planet Geisha I (Remix)» Sacred Geometry 2020 (Cartoon Theory, 2020)
• «Push» Push (Майк Доус, 2021)
• «Immaterial» Electricity Downtown (V I C E S, 2021)
• «Bergamot» (Коннор Камінські, 2022)
• «Sunset» (Тім Генсон і Корі Вонг, 2022)

Національна премія в галузі живої музики (National Live Music Awards, NLMA) — це широке визнання різноманітної австралійської концертної індустрії, що відзначає успіх австралійської концертної сцени. Нагороди були започатковані у 2016 році.

• Офіційний сайт