Polygala serpyllifolia
| Polygala serpyllifolia | |
|---|---|
 | |
Біологічна класифікація  | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Китяткові (Polygalaceae) |
| Рід: | Китятки (Polygala) |
| Вид: | P. serpyllifolia |
| Біноміальна назва | |
| Polygala serpyllifolia Hosé, 1797 | |
| Синоніми | |
| Polygala depressa Wender. | |
Polygala serpyllifolia — вид трав'янистих рослин родини китяткові (Polygalaceae), поширений у західній частині Європи й рідкісний у Ґренландії. Етимологія: лат. serpyllum — «чебрець», лат. i — сполучна голосна, лат. folius — «листя»[1].
Опис
Дво- або багаторічна рослина. Стебла 6–20 см, стрункі, від лежачих до розлогих, розгалужені. Нижчі листки видаються згуртованими але вони не утворюють листової розетки. Нижні стеблові листи розміщені напроти, а верхні — трохи поперемінно. Форма листя довгасто-ланцетна. Блідо-блакитні квіти, іноді рожеві або білі, маленькі, 3–8 у коротких кластерах. Пелюстки довжиною ≈5–10 мм. Капсула крилата, але значно ширша, ніж крила.
Квіти запилюються комахами, такими як бджоли та маленькі метелики. Насіння зазвичай поширюються вітром, рідше — мурахами.
Поширення
Центральна та Західна Європа, від Піренеїв до Норвегії та Чехії; рідкісний у Ґренландії. Полюбляє помірно теплий, морський клімат.
Галерея
Джерела
- ↑ (англ.)
- The Global Biodiversity Information Facility [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Panarctic Flora (англ.)
- Tela Botanica (фр.)
 | Це незавершена стаття про айстрові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
