Salix sitchensis
| Salix sitchensis | |
|---|---|
 | |
Біологічна класифікація  | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Мальпігієцвіті (Malpighiales) |
| Родина: | Вербові (Salicaceae) |
| Рід: | Верба (Salix) |
| Вид: | S. sitchensis |
| Біноміальна назва | |
| Salix sitchensis Sanson ex Bong. | |
Salix sitchensis — вид квіткових рослин із родини вербових (Salicaceae).
Морфологічна характеристика
Це дерево чи кущ 1–8 метрів, (іноді утворює клони дробленням стебла). Гілки (іноді дуже крихкі біля основи), жовто-коричневі чи червоно-коричневі, не сизі, голі чи волосисті; гілочки жовто-бурі, сіро-бурі чи червоно-бурі, щільно коротко-шовковисті, оксамитові чи ворсинчасті. Листки на ніжках 3–13(16) мм; найбільша листкова пластина еліптична, вузько-загнута, прямо- чи обернено-яйцеподібна, 1–70–120 × 17–48 мм; краї злегка загорнуті чи плоскі, сильно закручені проксимально, цілі чи неправильно зазубрені; абаксіальна (низ) поверхня не помітно сірувата, (прикрита волосками), густо коротко-шовковиста, шерстиста чи шовковисто-шерстиста; адаксіальна поверхня злегка блискуча (іноді тьмяна і сірувата), ворсиста чи помірно густо коротко-шовковиста; молода пластинка зелена, густо-довго-шовковиста чи шерстиста абаксіально, (рідко шовковисто-повстиста адаксіально), волоски білі. Сережки квітнуть безпосередньо перед або під час появи листя: тичинкові (17)22–54 × 8–15 мм, маточкові 25–73 (115 у плодах) × 5–15 мм. Коробочка 3.5–5.6 мм. 2n = 38. Цвітіння: початок квітня — середина червня (березень у Каліфорнії)[1].
Середовище проживання
Канада (Британська Колумбія); США (Вашингтон, Орегон, Монтана, Айдахо, Каліфорнія, Аляска)[2]. Населяє припливні болота та болота, прибережні смуги туману та миси, піщані дюни, джерела, галечні русла струмків та дельти, льодовикові морени, лавинні сліди, сухі каньйони, галявини та узлісся; 0–1800 метрів[1].
Використання
Рослина збирається з дикої природи для місцевого використання як їжа, ліки та джерело матеріалів. Його висаджують уздовж річок і озер з метою стабілізації берегів[3].
